| Головна » Статті » V |
Van Halen | |
 Країна: США Роки Активності: 1972 - Даний Час Веб Сайт: www.vanhalen.com Van Halen — американський рок-гурт, заснований в місті Пасадена, Каліфорнія, США в 1972 році. Гурту вдалося добитися значного успіху відразу після виходу свого дебютного альбому з однойменною назвою, який вийшов у 1978 році. На 2007 рік Van Halen продали понад 80 мільйонів платівок по всьому світу і мали найбільше число хітів, які посіли першу сходинку в чартах "Billboard". Під час розквіту хеві метала - в 1980-х, вони також були лідерами "Billboard" за кількістю пісень, що входять до Топ-100, випередивши всі гард-рокові та металеві команди. Згідно з Американською асоціацією звукозаписної індустрії (RIAA), Van Halen знаходяться на 20-му місці в рейтингу груп,що найкраще продаються і артистів всіх часів, з кількістю проданих дисків понад 56 мільйонів тільки в США. Van Halen - одна з п'яти рок груп, яким вдалося продати два альбоми тиражем понад 10 мільйонів кожен в США. Крім запаморочливого успіху, група відома ще й своїми розбірками з музикантами. Численні виходи з групи вокалістів Девіда Лі Рота і Семмі Хагар повні суперечливих чуток і найрізноманітнішими твердженнями в засобах масової інформації. Після турне 2004-го року група пропала з очей публіки до 2006-го, коли почали просочуватися чутки про нового бас-гітариста і черговий реюніон з Девідом Лі Ротом, що збіглося з виступом групи в Залі Слави Рок-н-Ролу в березні 2007-го. Після року чуток і домислів, Van Halen грали в турне з Ротом наприкінці 2007-го по північній Америці. Турне тривало до 2008 року, і музиканти обіцяли випустити новий альбом і DVD з цього турне. Брати Ван Гален почали спільну музичну діяльність, коли Едді сів за барабани, а Алекс взяв гітару. Але іноді, поки Едді розносив газети, Алекс потайки сідав за барабанну установку Едді і грав. Але з часом Едді пронюхав про це, і був так розчарований, що сказав братові: «Ну і біс з тобою, тоді я буду грати на гітарі», і взяв гітару Алекса. У 1972 брати сколотили групу під назвою «Mammoth», на якій Едді значився як гітарист-вокаліст, Алекс Ван Гален — на барабанах, а Марк Стоун на бас-гітарі. Вони орендували апарат у Девіда Лі Рота, але вирішили заощадити за рахунок того, що дозволили Девіду стати лідер вокалістом, хоч раніше вони прослуховували його і не хотіли брати. Через два роки група вирішила замінити Стоуна. Тому був прослуханий Майкл Ентоні — басист і вокаліст з місцевого гурту «Snake». Після джем-сейшену, що тривав цілу ніч, Майкла включили в групу на місце бас-гітариста і бек-вокаліста. Незабаром хлопці виявили, що їхнє ім'я вже використовувалося іншою групою, і вони вирішили поміняти назву на «Van Halen». Рот говорив, що це була його ідея. Вони грали на вечірках, які влаштовуються на задньому дворі, а також на сцені-вантажівці в Парку Гемілтон. Згодом вони грали по клубах Пасадени і Голівуду, і почали набирати аудиторію, завойовуючи популярність за рахунок самостійного піару — перш ніж грати, вони розкидали флаєри в місцевих школах. Незабаром, таким чином, вони зібрали значну підтримку. У 1974 гурт отримав першу роботу поза Пасаденою, в колись відомому нічному клубі Газзаррі на Сансет Стріп. Вони вже намагалися туди пробитися, але тодішній власник сказав, що «вони занадто гучні» і не погодився найняти їх. Але нові менеджери — Марк Алгоррі і Маріо Міранда, які по волі випадку стали заправляти клубом, погодилися на цю угоду. Незабаром після цього Van Halen записують перше демо на нині закритій студії Cherokee Ranch Studios в Нортріджі, де щойно завершили роботу над альбомом «Steely Dan». Після цього вони стали найбільш значущою групою на Сансет Стріп Голлівуду середини 70-х, і постійно грали в таких відомих клубах як Whiskey Go Go. У 1977 в клубі Газзаррі їх побачив Джин Сіммонс з групи «Kiss» і профінансував їх другу демо стрічку, відправивши гурт в Electric Lady Studio в Нью-Йорк, щоб записати пісні «House of Pain», «Running with the Devil»[5]. Едді не сподобалося демо, оскільки він використав не своє обладнання, а крім того, йому довелося накладати одну гітарну доріжку на іншу. Сіммонс хотів змінити назву Van Halen на «Daddy Shortlegs» і навіть придумав дизайн обкладинки, але група вирішила залишити свою колишню назву. Далі Сіммонс відніс демо директору групи «Kiss». Той відповів, що «вони не мають шансів», і, отримавши негативний відгук, Сіммонс припинив подальшу співпрацю з групою Van Halen. В 1977 Мо Остін і Тед Темплмен з команії Warner Bros. Records побачили Van Halen наживо в клубі Starwood в Голлівуді. Хоча публіки було мало, хлопці наскільки вразили власників, що протягом тижня їм запропонували контракт[10]. Так Van Halen записали свій однойменний перший альбом на студії Sunset Sound. Запис проходив з середини вересня по початок жовтня 1977-го. Гітари писалися один тиждень, а наступні два писався вокал. Всі треки були зведені так, що накладок або дабл-треків практично не було. Принципово були залишені деякі незначні похибки, а також прості аранжування, для того, щоб надати запису відчуття живого виконання. У цей час вони продовжували грати в різних місцях у південній Каліфорнії, зробивши кілька значущих концертів в Конвеншен Центрі в Пасадені, організованих їх промоутером і імпресаріо Стівом Тортомасі, який був щільно пов'язаний з місцевою рок-н-рольною сценою. Після виходу альбом «Van Halen» зайняв 19 сходинку в поп чартах хіт-параду «Billboard», і це стало одним з найбільш комерційно успішних фатальних дебютів. Альбом широко відомий під гард-роковою маркою. У нього включені пісні, що стали класикою Van Halen, такі як «Running with the Devil» і гітарне соло «Eruption», в якому Едді використовував гітарну техніку «теппінг». Група гастролювала приблизно рік, відкриваючи концерти «Black Sabbath» і завойовуючи репутацію. Унікальною фішкою групи стало гітарне чаклунство Едді Ван Галена і пишність Девіда Лі Рота, що згодом зробило їх конкурентами. Вони повернулися в студію в 1979, для того щоб записати другий альбом, схожий за стилістикою, під назвою «Van Halen II». В альбом увійшов їхній перший хітовий сингл «Dance The Night Away». В березні 1980 року гурт видає альбом Women And Children First. Але під час запису наступного диску під назвою «Fear Warning» в групі стали проявлятися тертя. Альбом вийшов дещо похмурим і не отримав серйозного комерційного успіху. Альбом Diver Down, що вийшов в 1982 році був значно кращим. Гурт отримав місце в книзі рекордів Гіннеса за найдорожчий виступ — 1.5 мільйона доларів за 90-хвилинний сет на фестивалі US Festival. Незважаючи на те, що група повернулася в форму, розбіжності між Едді і Девідом тривали, і це призвело до тертя також з іншими членами команди. За словами найвідомішого світового басиста Біллі Шихана, після того, як його група «Talas» завершила турне з Van Halen, до нього підійшов Едді і попросив замінити Майкла Ентоні. Причини цього так ніколи і не стали відомі Шиханові, оскільки з цього нічого не вийшло. Наступний альбом Van Halen 1984, що вийшов 9 січня 1984 року, став вершиною комерційного успіху. Він був записаний на щойно відбудованій власній студії Едді — 5150 Studios. На диску зазвучали клавішні, які перш використовувалися досить рідко. Клавішний програш і вокальна мелодика хіта Jump вивела гурт в Топ 1 поп-хітів і визначила їх номінацію Греммі. На диску були й інші хіти — «Panama», «I'll Wait», «Hot For Teacher». На багато пісень були відзняті відео, які крутилися на MTV. Альбом хвалили як критики], так і фани, і він зайняв другий рядок хіт-параду «Billboard», відразу ж за Джексонівським «Трилером». Однак даний диск став одночасно і переломним моментом в історії групи. Просто посеред турне як сценічні, так і особисті тертя між музикантами досягли свого піку. В інтерв'ю, даними різними учасниками Van Halen, називались різні причини, але загалом вони стосувалися суперечок про загальне звучання групи і її сценічний імідж. Роту не подобалося, що Едді грає поза групою, не узгоджуючи цього з гуртом, а Едді нудило від царської поведінки і сценічного образу Девіда Лі Рота. В останнього, однак, також була успішна сольна кар'єра зі своїм власним хітом і EP-диском, а також пісні "Just a Gigolo"). Роту також запропонували роботу в кіно від компанії Warner Bros, хоча пізніше пропозицію було скасовано. Першого квітня 1985-го Рот іде з гурту Van Halen. Едді запросив Петті Сміт зі Scandal взамін Рота, але вона відмовилася. Потім Едді познайомили з Семмі Хагаром, який у 70-х співав у гурті Montrose і на той час був досить успішним сольним артистом. Хагар погодився приєднатись до гурту, і також грав на ритм гітарі на сцені, щоб ущільнити звук Van Halen. В 1986 році вийшов альбом 5150, який злетів на саму вершину хіт-параду Billboard. На диск увійшли сингли з переважанням клавшіних партій, такі як «Why Can't This Be Love?», «Dreams», «Love Walks In». На диску були представлені різні пісні, від драйвової «Get Up» і фатальної «Summer Nights» до рифової «Good Enough» з важкою гітарною партією. Щоб оголосити про нову еру в історії гурту, на обкладинці з'явився новий логотип. Логотип був схожий на старий, але смужки тепер наче б огинали невидиму сферу. Альбом 5150 вважається найсильнішим періоду з Семмі Хагаром. Після група відправилася в турне в підтримку альбому по північній Америці. Тур називався «1986 Tour», як і попередній «1984 Tour» на підтримку попередньогоо диска. Van Halen показали, що концертна діяльність з новим вокалістом була нічим не гіршою, ніж з Ротом. Після гастролей була випущена відеокасета Live Without a Net. Під час турне Хагар хотів мінімізувати кількість пісень, записаних до нього з Девідом Лі Ротом, які не були однозначною класикою групи. Ця тенденція тривала і далі і пісні з Хагаром поступово заміняли в сет-листі пісні, записані з Девідом. Всі чотири студійні альбоми періоду з Хаггаром досягли першого рядка в поп-чартах Billboard, а також сімнадцять синглів пробили планку топ-12 в мейнстрімових рок-чартах. У цей період «When It's Love» досяг Топ 5. Крім того, гурт Van Halen номінували на дві Греммі — як кращий виступ у стилі Гард Рок 1991 року і найкращий вокал в альбомі For Unlawful Carnal Knowledge. Van Halen продовжували купатися в променях слави протягом усієї середини 90-х. У 1995-му багато фанів були здивовані підтримкою Van Halen гурту Bon Jovi в їх європейському літньому турне. Однак під час записів саундтрек до фільму «Twister» почалися тертя між Хагар і братами Ван Гален[28], що завершилось відходом Хагара в 1996 році. Група записала пісню «Human Being», до якої Едді довелося написати весь текст, оскільки тексти Хагара «були заслабкі». Це засмутило Хагара і коли вони збиралися писати другу пісню до фільму, Хагар виїхав на Гаваї. Він не хотів брати участі в роботі, оскільки це «образило б фанатів», а тому пісня обернулася на інструментальну композицію Едді і Алекса і отримала назву «Respect the Wind». Гурт також працював над компіляціонним альбомом, до якого Хагар також не хотів мати стосунку, оскільки вважав, що це не те, чого хочуть фанати і не те, що потрібно самій групі, оскільки подальша кар'єра ще була відкрита. Це призвело до конфлікту між Хагаром і новим менеджером Реєм Деніелс. Група працювала над компіляцією з великою неохотою. За чутками Хагар також був стурбований порівняннями на компіляції, на якій були як пісні з ним, так і з Девідом Лі Ротом. Хагар заявив, що його звільнили. Van Halen заявили, що він пішов з групи сам. Скандали навколо відходу Хагара дозволили йому швидко відновити сольну кар'єру. Однак ці публікації в ЗМІ не допомогли Van Halen, оскільки висвітлювали тільки порожнє місце за мікрофоном. Запаморочливий успіх минулих років виставив високі очікування і фани по всьому світу чекали наступного кроку групи. Тим часом Майклу Ентоні вдалося зберегти добрі стосунки з Хагаром. Після того, як Семмі Хагара звільнили з групи, вони поспішно найняли Мітча Маллоу. Вони поджемували і записали з ним демо. Він був другом Едді і знав групу. Едді вирішив, що його можна запросити. Девід Лі Рот подзвонив Едді, щоб обговорити, які треки будуть включені у плановану компіляцію Van Halen, робота над якою почалася ще до відходу Хагара. Вони добре поговорили, і Едді запросив його в свою домашню студію. Незабаром група увійшла в студію в складі з Девідом Лі Ротом і продюсером Гленом Баллардом. Дві пісні з цих студійних сесій увійшли на альбом "Greatest Hits", а також були видані як сингли для піару. У вересні 1996 групі Van Halen запропонували виступити на MTV Video Music Awards. Вони погодилися, і вперше за одинадцять років група з'явилася на публіці в первісному складі. Це дозволило компіляції потрапити в перший рядок хіт-парадів США. Однак, хоча Рот цього не підозрював, група продовжувала прослуховувати інших співаків. Після появи групи на MTV, Маллой вирішив, що Van Halen не може чекати успіх з новим вокалістом, оскільки публіці потрібен був тепер Девід Лі Рот. Він подзвонив Ентоні і пішов з групи. Мільйони фанів чули, як на концерті Рот сказав про те, що він знову в групі. Поява на MTV роздула чутки про реюніон. Однак через кілька тижнів з'ясувалося, що Рот знову поза групою. Він опублікував заяву, в якій вибачився перед ЗМІ та фанами за те, що став жертвою піар-ходу менеджера групи Рея Деніелса. На наступний день Едді і Алекс опублікували свої заяви, в яких повідомили, що вони були абсолютно чисті перед Ротом і не пропонували йому возз'єднатися з групою. Хоча їх позлила фраза Рота "Спасибі вам за нагадування, чому ми розлучилися одинадцять років тому". В листопаді 1996 року гурт найняв Гарі Шерона, фронтмена бостонського гурту Extreme, який якраз розпався. Результатом цієї роботи став альбом «Van Halen III», що вийшов в 1998-му. Багато пісень стали довшими і повітрянішими. На ньому стало менше року і більше філософських пісень, наприклад «How Many Say I» з Едді на вокалі. Через ці зміни багато фанатів відвернулися від гурту, а нових залучити не вдалося. За мірками гурту успіх був слабенький — альбом дійшов тільки до четвертого рядка американських чартів і став золотим. Однак на диску виявився один хіт під назвою «Without You», а також пісня «Fire in the Hole» потрапила в саундтрек фільму «Смертельна Зброя 4». Також було виявлено, що Едді дозволив Ентоні зіграти на басі тільки три пісні, а Едді грав інші. Однак Ентоні був вказаний у всіх треках, що створило деякі закулісні труднощі. Слідом за диском відбувся досить млявий, хоч і масштабний тур. Van Halen відіграв у нових країнах, включно з раніше не відвідуваними Австралією і Новою Зеландією. Незабаром Van Halen повернулися в студію. На початку 1999-го вони почали роботу над новим альбомом, який за чутками повинен був назватися «Love Again». Робочими назвами пісень були «Left for Dead», «River Wide», «Say Uncle», «You Wear it Well», «More Than Yesterday», «I Don't Miss You … Much», «Love Divineand» і «From Here, Where Do We Go?». Однак новий диск був залишений незакінченим, коли Шерон по-дружньому розлучився з групою в 1999-му. Музичні видання припускали, що подібне сталося через удар, який зазнала група з невдачею Van Halen III, а турне з Шерон розчарувало групу в плані відвідування їхніх концертів. На відміну від ситуацій з двома попередніми вокалістами, цього разу вдалося розлучитися мирно і Шерон продовжував контактувати з Van Halen. І як і у випадку з відходом Хагара, поширилися чутки про реюніон з Ротом. У 1999-му Едді оговтався від операції на стегні, але з 2000 по 2004-й ніяких офіційних заяв і тим більше музики від Van Halen не було чути. Однак деяка інформація просочилася. Брати Ван Гален писалися на студії 5150, Гарі Шерон записав альбом і вирушив у турне з новою групою "Tribe of Judah". У виконанні "Tribe of Judah" можна було почути пісню, яку Шерон написав для Van Halen під назвою "Left For Dead". Однак залишився тільки текст, а музика була перероблена. Хагар і Рот в той час продовжували свої сольні кар'єри. У 2000-му група працювала з Ротом на студії 5150, пишучи нову музику, а потім заглохла знову. Едді не з'являвся на публіці, та й подальша музична робота була б у будь-якому випадку припинена через його розлучення з дружиною, актрисою Валерією Бертінеллі, з якою він прожив 21 рік. У листопаді 2001-го Ентоні обмовився, що Рот знову працює з групою вже протягом кількох місяців, але юристи швидко зам'яли це висловлювання. Дивно, але потім Ентоні заперечував свою заяву. Лейбл Warner Bros., на якому група була підписана з 1978-го року, в цьому році відмовився від подальшої співпраці. З хороших новин стало повне одужання Едді від раку в травні 2002-го. Едді засвітився на публіці, виступаючи з "Mountain" в серпні 2002-го і на приватній джем вечірці NAMM, де він з'явився вщент п'яним в кінці шоу. Також влітку 2002-го Девід Лі Рот і Семмі Хагар об'єдналися в турне "Song For Song, the Heavyweight Champs of Rock and Roll". Спільний тур двох екс-вокалістів Van Halen привернув увагу ЗМІ та публіки, оскільки це було ще більш неймовірним, аніж би в групу повернувся той чи інший. Концерти збирали велику юрбу. В інтерв'ю Рот протиставляв себе Хагару, кажучи про це так: "Він такий хлопець, з яким можна піти і випити пляшечку по-дружньому. Я такий хлопець, з яким можна піти і випити пляшечку по-дружньому". У групі Хагар під назвою "The Waboritas" засвітився Майкл Ентоні на басу, і іноді навіть виконував вокальні партії лідер-вокаліста. Під час виступів Хагар дражнив Ентоні питаннями типу "Брати-то знають, що ти тут?". Ентоні ніколи не грав з Ротом. З нагоди цих виступів також з'явився Гарі Шерон. Хагар випустив концертний альбом "Hallelujah", з Майком і Гарі на вокалі і документальний DVD "Long Road to Cabo" про турне з Ротом. Потім Хагар приєднався до Джо Сатріані і гітариста Джоурні - Ніла Шона, щоб створити проект "Planet Us", разом з Майклом Ентоні і Діном Кастроново на барабанах. Група записала пару треків і виступила наживо кілька разів перед тим, як Хагар і Ентоні возз'єдналися з Van Halen. Поки два вокалісти просували своє турне, з'явилися чутки про взаємне обурення і відразу, які розгорілися між ними. Пізніше з'ясувалося, що за сценою Рот і Хагар тримаються подалі один від одного. 4 липня 2004 Рот співав з "Boston Pops" у щорічному фестивалі "Pops Goes The Fourth". Хагар продовжував творити, випустивши п'ять альбомів і створивши власну мережу мерчандайзингу "Cabo Wabo". Він возз'єднувався з "Montrose" в 2003 і 2005, щоб виступити на парі концертів, а також підтримував стосунки з Майклом Ентоні, періодично виступаючи і з ним. У період бездіяльності Van Halen, Ентоні розкручував свої мерчендайзингові проекти, такі як його передплатний бас "Yamaha" і навіть створив свій сайт. Також влився в роботу щорічного фестивалю NAMM. У ці ж роки виникли чутки про те, що Ентоні був звільнений, попри те, що його ім'я все ще висіло на сайті Van Halen. Офіційний сайт спростував ці чутки, хоча пізніше було розкрито, що він зіграв лише три пісні на "Van Halen III", а тому його позиція в групі була досить хиткою. Все залежало тільки від позиції Хагара - залишитися йому чи ні в Van Halen. У 2006 було підтверджено, що Ентоні покинув групу. Чутки про возз'єднання з Девідом Лі Ротом з'явилися 3 січня 2006-го. Рот сказав в інтерв'ю про те, що він розмовляв з Алексом Ван Галеном на минулому тижні і реюніон "неминучий"[31]. Однак, він також повідомив, що Едді Ван Гален знаходився "у своєму власному маленькому світі". Коли Едді запитали про те, як пройшло турне 2004-го з Хагаром, Ван Гален відповів: "Семмі це Семмі, а в іншому нормально" і "Ніхто не буде поважати нашу музичну творчість, поки ми не зберемось на реюніон". У травні 2006-го в інтерв'ю "Billboard" він сказав "Є контакт між нашими таборами". 3-го червня Майкл Ентоні почав успішний тур з Хагаром під назвою "The Other Half". Ентоні іноді виконував роль лідер-вокаліста. Тим часом 19 червня брати Ван Галени вискочили на сцену з Конні Чесні, виконавши "Jump" і "You Really Got Me". Це незвичайне виступ став першим з часів туру 2004-го. Далі відбувся ще один виступ Едді Ван Галена 19 липня 2006-го в Лос-Анджелесі, де він виконав свій новий матеріал. Потім було його повідомлення, що скоро його нова музика вийде саундтреком до фільму для дорослої аудиторії "Sacred Sin". У березні 2006-го Майкл Ентоні оголосив в інтерв'ю японському журналу Burrn! про те, що Ван Галени не хотіли його бачити на концертах 2004-го, а Хагар хотів, і не погодився б грати без нього. Однак йому довелося погодитися грати зі зниженим гонораром і порвати всякі асоціації з Van Halen після закінчення турне в плані просування власного імені. У цьому ж інтерв'ю Майкл підтвердив, що зіграв на III тільки три пісні. 8 вересня 2006-го інтерв'ю Говарда Стерна з Едді Ван Галеном розбило тривале мовчання. Едді оголосив про те, що хотів би возз'єднатися з Ротом, а також повідомив про сольний альбом серед своїх робіт. На місце Майкла став син Едді, Вольфганг Ван Гален. Він грав на гітарі разом з батьком ряд концертів турне 2004-го. Щодо турне Ентоні Едді заявив, що той може робити тепер все що завгодно. Це шокувало багатьох фанатів. У листопаді надійшла інформація про те, що сім'я Ван Гален проводить репетиції для турне 2007-го, і незабаром це підтвердив журнал Billboard. Однак сайт Van Halen залишився в тому ж стані, в якому він був з моменту реюніону з Хагаром. У грудні 2006-го Едді офіційно повідомив журналу "Guitar World" про те, що Девід Лі Рот запрошується назад у групу[37]. Однак 28 грудня Рот заявив, що не спілкувався з Едді вже два роки, і що реюніон з Ван Гален може вилитися в "битву на зразок Джері Спрінгера". У січні 2007-го журнал "Billboard" повідомив, що Van Halen проїде з туром по Америці разом з Девідом Лі Ротом. Незабаром ця інформація була вивішена на офіційному сайті. Потім в лютому сайт "Van Halen News Desk" оголосив про вихід диска "Best Of 1987-84), на якому представлені пісні періоду з Девідом. Потім інформація полилася рікою. Спочатку було повідомлено, що тур, як і вихід CD, скасовується. У березні 2007 Едді оголосив на сайті, що він проходить період реабілітації. Потім на сайті змінився дизайн і з'явилося лого періоду Рота. 12 березня група була запрошена на церемонію відкриття готелю Waldorf-Astoria в Нью-Йорку, проте, за іронією долі, там з'явилися тільки екс-учасники - Хагар і Ентоні, що виконали разом з Полом Шафером "Why Can't This Be Love". На прес-конференції Хагар повідомив, що він не проти знову попрацювати з Van Halen, але тільки після того, як вони з'їздять в турне з Ротом. 21 квітня Едді брав участь у гонках Nascar Nextel Cup у Феніксі. Він виглядав свіжішим, ніж в останньому турне, і в травні з'явилося повідомлення про те, що він успішно пройшов курс реабілітації. Після десяти місяців чуток 13 серпня 2007-го на сайтах Van Halen і Девіда Лі Рота одночасно з'явилася інформація про заплановані спільні концерти по всьому світу і роботу над новим альбомом[44]. Реакція преси була більш ніж позитивна. Тур планувався на 25 концертів, але реюніон вистояв довше, він тривав до 2008 року. Van Halen вирушили в нове турне 27 вересня 2007. Почали з Шарлотти в Північній Кароліні. Квитки були розпродані і в цілому циркулювали позитивні відгуки[45]. На тлі чуток про повернення Едді назад на курс реабілітації, деякі дати були відстрочені. Офіційні джерела повідомляли про те, що йому необхідно пройти деякі медичні процедури. 5 березня 2008-го World Entertainment Weekly повідомив, що причина зупинки турне полягала в необхідності Едді Ван Галена знову пройти курси реабілітації. Також було повідомлено про інцидент сварки за сценою з 17-річним сином Вольфгангом, через що Едді знову звернувся до лікарів. У відповідь на ці чутки колишня дружина Едді Ван Галена повідомила, що "він не проходить курс реабілітації". Однак, вона не сказала, чи був він недавно там. Вольфганг Ван Гален також повідомив, що батько не проходив реабілітацію в 2008-му, але не сказав, чи був той там не так давно. Через деякий час турне відновилося 17 квітня в Ріно і завершилось 2 червня 2008-го в Гранд Рапідс. Під час концерту Девід Лі Рот неодноразово вимовив, що було б нечесно, якби це були їхні останні турне, і він сподівається "побачити всіх знову". Згідно з "Van Halen News Desk" цей тур став найкасовішим за всю історію групи, зібравши 93 мільйони доларів. З недавнього інтерв'ю в журналі "Guitar World" Едді сказав: "Я буду робити музику, доки не помру. Я вже багато чого навигадував, і буде ще більше. Але коли це вийде, я не знаю зараз. Вольфганг у 12 класі і повинен закінчити школу. А ще в червні я одружуся. Так що буде видно після цього". Згідно з "Rolling Stones Magazine" Едді Ван Гален недавно пройшов операцію на руці. Через необхідність періоду реабілітації, ймовірно інші учасники групи запишуться до кінця жовтня, і значить новий альбом навряд чи з'явиться як мінімум до літа 2010-го. Дискографія Van Halen (1978) Van Halen II (1979) Women And Children First (1980) Fair Warning (1981) Diver Down (1982) 1984 (1984) 5150 (1986) OU812 (1988) For Unlawful Carnal Knowledge (1991) Balance (1995) Van Halen III (1998) A Different Kind Of Truth (2012) | |
| Переглядів: 297 | | |
| Всього коментарів: 0 | |
