| Головна » Статті » D |
Deep Purple | |
 Deep Purple (читається як Діп Пепл) - британський рок-гурт, утворений у 1968 році у Хартфорді. Разом з гуртами Led Zeppelin та Black Sabbath вважаються засновниками музичних стилів хард-рок й хеві-метал, хоча самі учасники гурту не відносять себе до якогось окремого жанру. Також творчість групи включає елементи класичної музики, блюз-року, популярної музики та прогресивного року. Гурт внесено до книги рекордів Гіннеса, як один з найгучніших гуртів, та тих, що продали понад 100 мільйонів альбомів. Deep Purple займає 22 позицію в рейтингу програми «Найкращі виконавці хард-року» каналу VH1. Протягом свого існування склад гурту зазнавав численних змін, а в період з 1976 по 1984 взагалі тимчасово не існував. Склади 1968-76 прийнято позначати як Марк I, II, III і IV. Найвдалішим з комерційної точки зору був другий склад, до якого входили Іен Ґіллан (вокал), Річі Блекмор (гітара), Джон Лорд (клавіші), Роджер Ґловер (бас-гітара) та Іен Пейс (барабани). В цьому складі група проіснувала в період 1969-73. Потім цей склад відновлювався в 1984-89 та у 1993 році, після чого відбувся розкол між Блекмором та іншими учасниками. До поточного складу гурту входить гітарист Стів Морс. (1967–1968) Передісторія появи Deep Purple У 1967 році Кріс Кьортіс, колишній барабанщик гурту The Searchers, зв'язався з лондонським бізнесменом Тоні Едвардсом у надії що той візьметься керувати новою групою Roundabout, яку вони разом мають створити. Назва Roundabout (карусель) мала символізувати те, що учасники гурту будуть входити і виходити з групи, як на музичній каруселі. План вразив Едвардса на стільки, що той погодився фінансувати авантюру, разом з двома своїми партнерами по бізнесу: Джоном Колетта та Роном Хайе. Першим до складу гурту запросили Джона Лорда, навченого класичній грі на органі Хаммонда. Раніше той грав в гурті The Artwoods. З другої спроби Едвардс переконав гітариста Річі Блекмора повернутись з Гамбургу для того, щоб взяти участь у прослуховуваннях. На роль бас-гітариста Джон Лорд запропонував свого старого друга, Ніка Сімпера, з яким він грав в групі The Flower Pot Men and their Garden (відомішої під назвою The Ivy League) у 1967. Свій творчій шлях до слави Сімпер почав у Johnny Kidd and The Pirates, був одним з потерпілих в аварії, що забрала з життя Кідда. Також був учасником гурту The Savages, де він грав з Блекмором. (1968–1970) Прорив У жовтні 1968 до групи прийшов успіх після випуску кавер-версії пісні «Hush» Джро Сауза, яка сягнула 4-го місця в американському чарті US Billboard і 2-го — за версією канадського музичного видання RPM. Пісню було взято з дебютного альбому Shades of Deep Purple. Після цього відправились в тур на підтримку альбому Goodbye гурту Cream. Другий альбом групи, The Book of Taliesyn (включно з кавером пісні «Kentucky Woman» Нейла Даймонда), був представлений у Сполучених Штатах під час туру цією країною, сягнув 38-го місця в американських чартах і 21-го — у чартах RPM, у той час як у рідній країні гурту альбом був презентований лише наступного року. У 1969 в світ вийшов третій альбом гурту, Deep Purple, при створенні якого були використані струнні та духові інструменти. У новому альбомі простежується вплив творчості Vanilla Fudge і «класичного» минулого Лорда — музики Баха та Римського-Корсакова. Після випуску трьох альбомів і турів Сполученими Штатами, їх американська компанія звукозапису Tetragrammaton вийшла з бізнесу, залишивши гурт без грошей перед невизначеним майбутнім. Компанію Tetragrammaton викупили Warner Bros. Records, які й здійснювали усі записи альбомів гурту у 1970-х. Повернувшись у 1969 році до Англії, гурт записує сингл «Emmaretta». У травні 1969 Блэкмор, Лорд і Пэйс таємно домовляються про зміну вокаліста і басиста. Причиною було те, що ці троє музикантів швидко вдосконалювали свою майстерність, у той час як Еванс і Симпер досягли у розвитку своєї межі. У пошуках заміни вокаліста Блекмор звернувся із відповідною пропозицією до 19-річного Треррі Рейда, який рік тому відмовив щойно утвореним Led Zeppelin. І хоча Рейд знайшов цю пропозицію лестивою, він був змушений відмовитись через те, що мав контракт з Мікі Мостом. Крім того він більше був зацікавлений у сольній кар'єрі. Тож Блекмору нічого не лишалось, як продовжити пошуки. Тоді гурт почав полювання на Іена Гіллана, вокаліста гурту Episode Six, який видав у Британії декілька синглів без значного комерційного успіху. На прослуховування Гіллан прийшов із басистом Episode Six — Роджером Гловером, на велике здивування якого після проб він отримав запрошення увійти до постійного складу гурту. Так утворився склад гурту «Марк ІІ», який пізніше визнають класичним складом Deep Purple. Першою роботою нового складу став комерційно-невдалий запис «Hallelujah». Таку необхідну популярність гурт здобув завдяки Концертові Гурту з Оркестром (Concerto for Group and Orchestra) — епопеї у трьох діях, написаної Лордом і виконаної музикантами гурту у королівському концертному залі Альберт-холл, разом із королівським філармонічним оркестром, деригованим Малкольмом Арнольдом. Разом із альбомом Five Bridges гурту The Nice, це стало одним з перших прикладів співробітництва рок-гуртів з симфонічними оркестрами. Проте, окремі члени Deep Purple (особливо Блекмор і Гіллан) були дуже незадоволені тим, що гурт отримав ярлик «колектив, який виступає разом із оркестрами», у той час як вони мали на меті розвинути звучання до жорсткішого, хард-рокового стилю. Тим не менше, Лорд написав, а увесь гурт разом із оркестрам у кінці 1970 року записали іще один альбом у тому ж ключі, названий Gemini Suite. Прорив і успіх (1970–1973) Незабаром після оркестрового альбому Deep Purple розпочали напружені гастролі. Їх перший студійний альбом цього періоду, випущений в червні 1970 року, In Rock, який містив хіти «Speed King», «Into The Fire» і «Child in Time». Гурт видав сингл «Black Night», який ввійшов в Топ 10 британського чарту, і виконав його в популярній передачі Top Of The Pops. Взаємодія між гітарою Блекмора і органом Лорда, разом з агресивним вокалом Гіллана і ритм-секцією Гловера і Пейса, тепер почала мати унікальну ідентичність, яка відокремила гурт від його попередніх альбомів. Разом з альбомами Led Zeppelin II і Paranoid, In Rock заклав жанр хеві-метал. Альбом досяг 4 рядка в британському чарті. Другий альбом, Fireball, виданий в липні 1971 року, очолив британський чарт. Студійні альбоми Mk I Shades Of Deep Purple, вересень 1968 The Book Of Taliesyn, грудень 1968 Deep Purple, листопад 1969 Mk IIa Deep Purple In Rock, червень 1970 Fireball, вересень 1971 Machine Head, березень 1972 Who Do We Think We Are, лютий 1973 Mk III Burn, лютий 1974 Stormbringer, грудень 1974 Mk IV Come Taste the Band, жовтень 1975 Mk IIb, перше відновлення колективу Perfect Strangers, листопад 1984 The House of Blue Light, січень 1987 Mk V Slaves & Masters, жовтень 1990 Mk IIc, друге відновлення колективу The Battle Rages On, липень 1993 Mk VII Purpendicular, лютий 1996 Abandon, травень 1998 Mk VIII Bananas, серпень 2003 Rapture of the Deep, жовтень 2005 Rapture of the Deep, окремий випуск 2CD, червень 2006 Now What?!, квітень 2013 Концертні альбоми Mk I Live in Inglewood, 1968 (виданий 2004) Mk IIa Concerto for Group and Orchestra, 1969 Kneel & Pray, 1969 (виданий 2004) Gemini Suite Live, 1970 (виданий 1998) Scandinavian Nights, 1970 (виданий 1988) Space Vol 1 & 2, 1970 (виданий 2004) Made in Japan 1972 Deep Purple In Concert, 1970-1972 (виданий 1980) Denmark 1972, 1972 (виданий 2004) Mk III Made in Europe, 1975 Live in London, 1974 (виданий 1982) Just Might Take Your Life , 1974 (виданий 1996 | 2004) Perks And Tit, 1974 (виданий 2004) Mk III: The Final Concerts, 1975 (виданий 1996) Mk IV Last Concert in Japan, 1976 King Biscuit Flower Hour Presents: Deep Purple in Concert(On the Wings of a Russian Foxbat), 1975 (виданий 1995) This Time Around: Live in Tokyo, 1975 (виданий 2001) Mk IIb, відновлення гурту Nobody's Perfect, 1987 (виданий 1988) In The Absence of Pink: Knebworth 85, 1985 (виданий 1991) Mk IIc Come Hell or High Water, 1993, (виданий 1994) Live In Europe 1993, 1993 (4-CD box set — виданий 2006) Mk VII Live at the Olympia '96, 1996 (виданий 1997) Total Abandon: Live in Australia, 1999 In Concert with the London Symphony Orchestra, 1999 Live At The Rotterdam Ahoy, 2000 The Soundboard Series, 2001 Концерти на DVD Mk II Concerto for Group and Orchestra, 1969 (CD 1969, DVD 2003) Special Edition EP, 1969 (Виданий 2003) Live In Concert 1972/73, 1972/1973 (Виданий 1988) Mk III Live in California 74, 1974 (Виданий 1974, DVD Remastered 2006) Mk II, відновлення гурту Come Hell Or High Water, 1993 (DVD Виданий 2001) Mk VII Bombay Calling, 1995 Live at Montreaux, 1996 In Concert with the London Symphony Orchestra, 1999 Live in Australia: Total Abandon, 1999 Perihelion, 2001 Live Encounters, 2003 Компіляційні альбоми Purple Passages, вересень 1972 24 Carat Purple, липень 1975 When We Rock, We Rock, and When We Roll, We Roll, 1978 The Mark II Purple Singles, квітень 1979 Deepest Purple: The Very Best of Deep Purple, липень 1980 The Anthology, червень 1985 30: Very Best of Deep Purple, жовтень 1998 Listen, Learn, Read On, 29 жовтня 2002 (6 cd box set) Winning Combinations: Deep Purple and Rainbow, 2003 Deep Purple: The Platinum Collection, 2005 Сингли 1968 Kentucky Woman 1969 River Deep — Mountain High 1970 Black Night 1971 Strange Kind of Woman 1971 Fireball 1972 Never Before 1972 Smoke on the Water 1973 Woman From Tokyo 1974 Might Just Take Your Life 1977 New Live and Rare EP 1978 New Live and Rare EP II 1980 Black Night (ponowne wydanie) 1980 New Live and Rare EP III 1984 Knocking at Your Back Door 1984 Perfect Strangers 1985 Knocking at Your Back Door / Perfect Strangers 1988 Hush 1990 King Of Dreams 1991 Love Conquers All 1995 Black Night" Триб'ют-альбоми Deep Purple 2012 Re-Machined: A Tribute to Deep Purple's Machine Head | |
| Переглядів: 312 | | |
| Всього коментарів: 0 | |
